Словник української мови (1927)/дворище
| ◀ двориченько | Словник української мови Д дворище |
дворічняк ▶ |
|
Дво́рище, ща, с. Дворище, место, где был двор, усадьба. Із льохів, будинків, стаєнь, із хлопського трупа на дворищі в Рарожинських стала чорна купа. К. Досв. 183. О, панське дворище! бодай нічого доброго в тебе не вступило. МВ. I. 53.