Словник української мови (1927)/двуличний

by Борис Грінченко

◀ двужон

Словник української мови Борис Грінченко Д двуличний

ддати ▶

Київ: Горно, 1927

Двули́чний, а, е. 1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. Ном. 2) Двуличный, лицемерный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним. Шевч. 285.