Словник української мови (1927)/деколи
| ◀ деко | Словник української мови Д деколи |
деколишній ▶ |
|
Де́коли, нар. Иногда, кое-когда. І сліпа курка деколи найде зерня. Ном. № 4909. Не що-дня бридня, деколи й правда. Ном. № 6904. Деколи озеро заблищить, чи річка розливається. МВ. I. 23.