Словник української мови (1927)/демено
| ◀ деменний | Словник української мови Д демено |
деменути ▶ |
|
Де́мено, на, с. Руль. КС. 1883. I. 46. АД. I. 244. О. 1861. VIII. 99. Повійте, вітри низовії, да на демени мальовані. Ой сидить козак на демені, і він деменом повертає. Лукаш. 72. Отаман одіпхнув човна в море і повернув демено. Левиц.