Словник української мови (1927)/дерев'яніти
| ◀ дерев'яниця | Словник української мови Д дерев'яніти |
дерев'янка ▶ |
|
Дерев'яні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Деревянеть. 2) Твердеть, делаться нечувствительным, коченеть. Вона почула, що дерев'яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі. Левиц. I. 496.