Словник української мови (1927)/дерен
| ◀ дерезюк | Словник української мови Д дерен |
деренівка ▶ |
|
Де́рен, рну, м. Дерн. Черк. у. Зрівняв землю, покрив дерном, щоб ніхто не бачив, де полягали Гонти діти, голови козачі. Шевч. 204.
Дере́н, ре́ну, м. Раст. Кизил, Cornus mascula. Могилев. у.