Словник української мови (1927)/деренчати

by Борис Грінченко

◀ деренчання

Словник української мови Борис Грінченко Д деренчати

деренчливий ▶

Київ: Горно, 1927

Деренча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Дребезжать. Г. Барв. 26. 2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива. Черниг. у.