Словник української мови (1927)/держава
| ◀ держа | Словник української мови Д держава |
державець ▶ |
|
Де́ржава, ви, ж. 1) Прочность, крепость. Нащо продовбав таку велику дірку? Мало держави буде, т. е. вследствие больших размеров дыры окружающее ее дерево будет слишком тонко и потому не прочно, не будет держать. То же говорится о планке, напр., если ее слишком вытесать в каком-либо месте: тогда там «буде мало держави». Кременчуг. у. *2) Скрепа. Воно-б і держалось, так держава погана, от і розлазиться. Киев. у., с. Глеваха. Ефр. 3) Поместье; владения. Батько вмер, так він і зостався хазяїном на всій державі. ЗОЮР. II. 61. 4) Чаще с ударением на втором слоге. Государство. 5) Власть. Хлоп у нас розумів панську волю і силу не так, як тут, на сьому безлюдді. То була держава, справді держава. Хата 139. За твоєї держави як буде — побачимо. НВолынск. у.