Словник української мови (1927)/держати
| ◀ держанце | Словник української мови Д держати |
держатися ▶ |
|
Держа́ти, жу́, жи́ш, гл. 1) Держать. 2) Иметь у себя, держать. Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли наші сусідоньки уміють брехати. Млр. л. сб. 68. 3) Содержать, держать в известном состоянии. Держи відерце що-день біленьке, да й водицею повненьке. Мет. 224. 4) Удерживать, держать. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Ном. № 3819. 5) Соблюдать, охранять, исполнять. І рече бог до Оврама: оце ж мусиш ти мій завіт держати. К. Св. П. I. кн. Мус. XVII. 9. Князя Вишневецькі держали православну віру. Стор. М. Пр. 62. 6) Терпеть, выносить. Великі гріхи бог держав. 7) Останавливать бегущего. Держи злодія! 8) Содержать в аренде. Він держить цю землю вже п'ятий рік. 9) Содержать, держать. Дівка Ориночка перевіз держала, святий вечір! Перевозила царів та панів, та отецьких синів. Мет. 333. 10) Быть женатым на ком. Іван держить Степанову сестру. Борзенск. у. *11) — куди́. Направляться куда, иметь направление. Ця вулиця держить прямо, не кривиться нікуди. Крим. 12) Держа́ти гро́ші. Иметь чьи деньги на проценте. Він держить гроші отії пані, та думка була затахлувати, так ні, віддав. Лебед. у. 13) Держа́ти одка́з. Отвечать. Я сам буду одказ держати. МВ. I. 133. 14) Держа́ти страж. Быть на часах. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. I. 77. 15) Держа́ти у голові́ ро́зум до́брий. Быть благоразумным, рассудительным. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи сама розум добрий в своїй головонці. — Держала б я розум добрий, да впустила в воду, не вповала на худобу, а на його вроду. Мет. 83.