Словник української мови (1927)/держкий
Зовнішній вигляд
◀ держівно | Словник української мови Д держкий |
держкість ▶ |
|
Держки́й, а́, е́. 1) Цепкий, липкий. Глина держка, добра для муру. Миус. окр. 2) Стойкий, устойчивый; о судне также: поднимающий много груза. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г.