Словник української мови (1927)/дернути
| ◀ дернувати | Словник української мови Д дернути |
дернюг ▶ |
|
Дерну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. от де́рти. 1) Рвануть. 2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. Св. Л. 126. 3) Сильно побежать. Насилу живий вирвався! Як дерне!.. Рудч. Ск. I. 3.