Словник української мови (1927)/дерюга
| ◀ дерчати | Словник української мови Д дерюга |
деряба ▶ |
|
Дерю́га, ги, ж. = Де́рга. Пропила дерюгу на Мусійову наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв. Ном. № 12553.
| ◀ дерчати | Словник української мови Борис Грінченко Д дерюга |
деряба ▶ |
|
Словник української мови — Д
дерюга
Борис Грінченко
1927
Дерю́га, ги, ж. = Де́рга. Пропила дерюгу на Мусійову наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв. Ном. № 12553.