Словник української мови (1927)/дещиця
| ◀ дешпіт | Словник української мови Д дещиця |
дещо ▶ |
|
Де́щиця, ці, ж. 1) Кое-что, нечто. О. 1861. XI. Кух. 23. От ми хочемо росказати дещицю про місяць. Дещо. 59. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люде, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо. Екатериносл. г. *2) Малость, частица. Дав дещицю хліба. Сл. Нік.