Словник української мови (1927)/джерело
| ◀ джерелатий | Словник української мови Д джерело |
джереловий ▶ |
|
Дже́ре́ло́, ла́, с. 1) Источник, родник, ключ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. К. Св. П. I. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключом вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. у. 3) Жерло. Джерело гармати. 4) Кратер вулкана. Ум. Джере́льце.