Словник української мови (1927)/джерґотати
| ◀ джерґіт | Словник української мови Д джерґотати |
джерґотня ▶ |
|
Джерґота́ти, ґочу́, чеш, джерґотіти, ґочу́, ти́ш, гл. 1) Сильно щебетать, чирикать. Щебечуть і джерґотять пташки, та шурхають ящірки в траві. МВ. I. 156. Также о крике гусей. См. Джеркота́ти. 2) Говорить на непонятном для слушателя языке.