Словник української мови (1927)/дзвеніння
| ◀ дзбанок | Словник української мови Д дзвеніння |
дзвеніти ▶ |
|
Дзвені́ння, ня, с. Звук (звенящий). Мелодії лилися як сльози, то тихо, тихо, то разом заливали всю залу й сповняли її дзвенінням гарного рояля. Левиц. Пов. 264.