Словник української мови (1927)/дзиг

by Борис Грінченко

◀ дзибнути

Словник української мови Борис Грінченко Д дзиг

дзиготіти ▶

Київ: Горно, 1927

Дзиг, меж. Правильнее: дзиґ (см.). Выражает быстрое движение; у МВ. употреблено как существ. Я за нею… а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі. МВ. (КС. 1902. X. 148).