Словник української мови (1927)/дзизнути
Зовнішній вигляд
◀ дзизкучий | Словник української мови Д дзизнути |
дзизчання ▶ |
|
Дзи́зну́ти, ну, неш, гл. 1) О полете пули, камня: издать звук, свиснуть. Камінь поуз голову дзизнув. МВ. (О. 1862. I. 86). *2) Ударить. Сл. Нік.