Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/дзинчати

Матеріал з Вікіджерел

Дзинча́ти, чу́, чи́ш, гл. = 1) Дзижча́ти. 2) = Брязча́ти. Голосно дзинчали чарочки. Мир. Пов. II. 61.