Словник української мови (1927)/дзинчати

by Борис Грінченко

◀ дзиндзоокий

Словник української мови Борис Грінченко Д дзинчати

дзирчати ▶

Київ: Горно, 1927

Дзинча́ти, чу́, чи́ш, гл. = 1) Дзижча́ти. 2) = Брязча́ти. Голосно дзинчали чарочки. Мир. Пов. II. 61.