Словник української мови (1927)/дзиґлик

Матеріал з Вікіджерел

Дзи́ґлик, ка, м. Стул, табурет, треножник. Одягну тебе, обую, посажу як паву на дзиґлику, як гетьманшу та й дивитись буду. Шевч. 144. Царя на дзиґлик посадили. Котл. Ен. Ум. Дзи́ґличок.