Словник української мови (1927)/дзюбак
| ◀ дзюба | Словник української мови Д дзюбак |
дзюбанець ▶ |
|
Дзюба́к, ка́, м. 1) = I. Дзюб. Вх. Лем. 409. *2) Кирка. Раз за разом гатить він дзюбаком в іловату опоку й відриває від неї кусні лепу. Франко.
| ◀ дзюба | Словник української мови Борис Грінченко Д дзюбак |
дзюбанець ▶ |
|
Словник української мови — Д
дзюбак
Борис Грінченко
1927
Дзюба́к, ка́, м. 1) = I. Дзюб. Вх. Лем. 409. *2) Кирка. Раз за разом гатить він дзюбаком в іловату опоку й відриває від неї кусні лепу. Франко.