Словник української мови (1927)/дзюбатий

by Борис Грінченко

◀ дзюбати

Словник української мови Борис Грінченко Д дзюбатий

дзюбик ▶

Київ: Горно, 1927

Дзюба́тий, а, е. 1) С большим клювом. Яструби дзюбаті. К. Досв. 99. 2) = Дзю́баний. Дзюбата дівка. Був русявий, вусатий, дзюбатий. Св. Л. 275. Г. Барв. 447.