Словник української мови (1927)/дзюрити

by Борис Грінченко

◀ дзюра

Словник української мови Борис Грінченко Д дзюрити

дзюркіт ▶

Київ: Горно, 1927

Дзюри́ти, рю́, ри́ш, гл. Течь тонкой струей. Рудч. Чп. 247. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173. Рудч. Чп. 247. Так за шию й дзюрить. О. 1862. VI. 57.