Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/дзюркотати

Матеріал з Вікіджерел

Дзюркота́ти, чу́, чеш и дзюркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Течь с шумом, журчать. Дзюркотіла з гори вода, збігаючи ринвою між кущами. Левиц. Пов. 276. А срібная хвиля… дзюркотить. К. Досв. 70.