Словник української мови (1927)/дивниця

by Борис Грінченко

◀ дивний

Словник української мови Борис Грінченко Д дивниця

дивно ▶

Київ: Горно, 1927

Дивни́ця, ці, ж. Удивление. Дивни́ця кому́. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.