Словник української мови (1927)/дивувати
| ◀ дивування | Словник української мови Д дивувати |
дивуватися ▶ |
|
Дивува́ти, ву́ю, єш, гл. 1) Удивлять. 2) Удивляться. Ви йому не дивуйте: в його така повичка. НВолын. у. Нема чого дивувати, така була й її мати. Мет. 235. Ди́вом дивува́ти. См. Ди́во.