Словник української мови (1927)/дикарь
Зовнішній вигляд
◀ дикарча | Словник української мови Д дикарь |
дикий ▶ |
|
Дика́рь, ря́, м. 1) Род камня. Камінь-дикарь. Славяносерб. у. *2) Голубь простой породы. У мене пара буркуцьких голубів, а три пари дикарів. Сл. Яворн.