Словник української мови (1927)/димний
| ◀ димна | Словник української мови Д димний |
димник ▶ |
|
Ди́мни́й, а, е. 1) Дымный, курной. Не видно було ні димних печей, ні бочок, ні возів з припасами. К. ЧР. Ди́мна хи́жа. Курная изба. Вх. Лем. 410. 2) Дымчатого цвета. Мак повний усякий: червоний, перістий і димний. О. 1862. IV. 72.