Словник української мови (1927)/димовий

by Борис Грінченко

◀ димоватий

Словник української мови Борис Грінченко Д димовий

димовище ▶

Київ: Горно, 1927

Димо́вий, а, е. 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? К. МБ. III. 254. 2) Сделанный из ди́ми. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових. МВ. I. 89.