Словник української мови (1927)/димувати
| ◀ димтянка | Словник української мови Д димувати |
динда ▶ |
|
Димува́ти, му́ю, є́ш, гл. Дымиться. Принизь, о, господи, ти небо над землею, зійди, коснися гір, нехай горять, димують. К. Псал. 319. В руках його мушкет димує. Греб. 354.