Словник української мови (1927)/дичак
| ◀ дичавіти | Словник української мови Д дичак |
дичати ▶ |
|
Дича́к, ка́, м. 1) Дикий зверь. На людей позира як дичак який. Св. Л. 262. *2) Дичок. Оцей півень свійський, а той — дичак, не йде до порога. Крим.
| ◀ дичавіти | Словник української мови Борис Грінченко Д дичак |
дичати ▶ |
|
Словник української мови — Д
дичак
Борис Грінченко
1927
Дича́к, ка́, м. 1) Дикий зверь. На людей позира як дичак який. Св. Л. 262. *2) Дичок. Оцей півень свійський, а той — дичак, не йде до порога. Крим.