Словник української мови (1927)/дичок

by Борис Грінченко

◀ дичник

Словник української мови Борис Грінченко Д дичок

дишель ▶

Київ: Горно, 1927

Дичо́к, чка́, м. 1) = Ди́чка. 2) Залетевший из чужого пчельника и собранный в улей рой пчел. *3) Дикий рой. 4) Дикая лошадь. О. 1862. I. 17. 5) = Вівсю́г. Вх. Лем. 410.