Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/днедавній

Матеріал з Вікіджерел

Днеда́вній, я, є. Очень давний. І вдвох тихенько заспівать ту думу сумнюю днедавню про лицаря того гетьмана, що на огні ляхи спекли. Шевч. 551.