Словник української мови (1927)/дно
| ◀ дніти | Словник української мови Д дно |
днювання ▶ |
|
Дно, дна *(мн. де́на, р. ден), с. Дно. Ходить, як лин по дну. Ном. № 3238. Ой там плавало судно, позолочуване дно. Лавр. 145. Ум. Де́нце, де́нечко. Сопілочка з барвіночку, калинове денце. Гол. Там тільки на денці… гуща зосталася… пів чарочки. Рудч. Ск. Ой у полі та озеречко, там плавало та відеречко, соснові клепки, дубове денечко. Мет. Ув. Дни́ще.