Словник української мови (1927)/добиватися
| ◀ добивати | Словник української мови Д добиватися |
добирати ▶ |
|
Добива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. доби́тися, б'юся, б'єшся, гл. 1) Добиваться, добиться; достигать, достичь чего-либо. Багато й Юрусь погубив земляків, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьманувати. К. ЧР. 396. Як з биком не биться, а все молока не добиться. Ном. № 2664. 2) Добираться, добраться; доходить, дойти; достигать, достичь чего. До преосвященного добийтесь, то буде і в вас благочестиє. ЗОЮР. I. 262. Добився він до раю. Чуб. I. 218. Не загине наша слава, доб'ємося до Варшави. К. Досв. 130. Міст тріщить, лист осипається: змій додому добивається. Мнж. 16. І аж в середу у Хрестці к вечеру добились. Мкр. Н. 39.