Словник української мови (1927)/добротворець
| ◀ доброта | Словник української мови Д добротворець |
добротливий ▶ |
|
Добротво́рець, рця, м. 1) Благодетель. *2) Добродетельный человек. Желех.
| ◀ доброта | Словник української мови Борис Грінченко Д добротворець |
добротливий ▶ |
|
Словник української мови — Д
добротворець
Борис Грінченко
1927
Добротво́рець, рця, м. 1) Благодетель. *2) Добродетельный человек. Желех.