Словник української мови (1927)/добряга
Зовнішній вигляд
◀ добруковувати | Словник української мови Д добряга |
добряка ▶ |
|
Добря́га, ги, м. Добрый человек, добряк. А сі добрі люде найдуть тебе всюде: і на тім світі, добряги, тебе не забудуть. Шевч. 539.