Словник української мови (1927)/добряче
| ◀ добряка | Словник української мови Д добряче |
добрячий ▶ |
|
Добря́че, нар. Очень хорошо. Усе воно було собі добряче, тілько що ж? жінка сього чоловіка вередлива була. Рудч. Ск. II. 174.
| ◀ добряка | Словник української мови Борис Грінченко Д добряче |
добрячий ▶ |
|
Словник української мови — Д
добряче
Борис Грінченко
1927
Добря́че, нар. Очень хорошо. Усе воно було собі добряче, тілько що ж? жінка сього чоловіка вередлива була. Рудч. Ск. II. 174.