Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/добуванка

Матеріал з Вікіджерел

Добува́нка, ки, ж. = Добува́ння. 1) «А як твоя, сину, добуванка в батька?» — Еге, ляща по потилиці дав. Черном. 2) Та не легка й добуванка. Двадцять літ служив-проклинав, а ся п'ятолітня добуванка, так гірша од пекла здається. Черном.