Словник української мови (1927)/добігати
| ◀ добиччаний | Словник української мови Д добігати |
добігатися ▶ |
|
Добіга́ти, га́ю, єш, сов. в. добі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Добегать, добежать. Швидкий сам добіжить, а смирного бог донесе. Ном. № 1968. 2) Добі́гти чого́. Приобрести что; добыть что; о болезни: захватить. Мабуть чи не сухоти добігла й кров'ю стала хрякати. Г. Барв. 454.