Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/довада

Матеріал з Вікіджерел

Дова́да, ди, ж. Досада, тоска. Та коли б ти знала, мамо, яка то довада, то ти б мене й оженила, щоб була одрада. Черном.