Словник української мови (1927)/довбешка

by Борис Грінченко

◀ довбеха

Словник української мови Борис Грінченко Д довбешка

довбило ▶

Київ: Горно, 1927

Довбе́ха, хи, довбе́шка, ки, ж. 1) Колотушка. Чуб. III. 13. Вас. 175. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом булки; будеш їсти, будеш пити, довбешкою воші бити. Ном. № 12511. 2) Тупица, тупая голова.