Словник української мови (1927)/довгий
| ◀ довгенько | Словник української мови Д довгий |
довгість ▶ |
|
До́вгий, а, е. 1) Длинный. У вола язик довгий, та говорить не може. Ном. № 5388. Чеше довгі коси. Шевч. 25. 2) Долгий, продолжительный. Не за довгий час це зробилося. НВолын. у. Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. Чуб. III. 332. 3) У віку́ до́вгий. Долговечный. Да бувай же здоров і у віку довгий не сам собою, з своєю жоною. Мет. 330. 4) До́вга лоза́. Игра мальчиков, состоящая в прыгании через товарищей. О. 1861. XI. 35 (Св.). Ив. 66. *Чехарда. Сл. Нік. Скакати в довгої лози. Левиц. Діво́ча до́вга лоза́. Род хороводной игры. О. 1861. XI. С. 35. *5) До́вгі лі́та. Многие годы. Вчительського стану, до котрого я довгі літа… добивався. Борд. *Від до́вгих літ. В течение долгих лет, долгого времени. Сл. Нік. *6) Имеющий длину, длиною. Він три аршини довгий. Крим. Ум. Довге́нький, довге́сенький. Левиц. Пов. 11.