Словник української мови (1927)/довідки
| ◀ довідка | Словник української мови Д довідки |
довідковий ▶ |
|
До́відки, док, ж. мн. 1) Разведки. Піду на довідки, що там вони роблють. Харьк. г. Оце саме під чергу на Чорноморію йти. Піду туди на довідки: роздивлюся, розбачусь, як там. Черк. у. Прийшов же я на довідки, чи дівчина дома. Мил. 102. *2) Справки. Пр. Пр.