Словник української мови (1927)/довільний

by Борис Грінченко

◀ довікувати

Словник української мови Борис Грінченко Д довільний

довільній ▶

Київ: Горно, 1927

Дові́льний (ній), а (я), е (є). 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. НВолын. у. 2) Доступный для пользования каждому. «Чи можна з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж не можна: вода довільня. Харьк. 3) Имеющийся в достаточном количестве. Довільні дрова у нас. Харьк. у. 4) Произвольный.