Словник української мови (1927)/довірливий
| ◀ довіритися | Словник української мови Д довірливий |
довірочний ▶ |
|
*Дові́рливий, а, е. Доверчивый. З довірливим риком тяглася до нього його біланя… Коцюб.
| ◀ довіритися | Словник української мови Борис Грінченко Д довірливий |
довірочний ▶ |
|
Словник української мови — Д
довірливий
Борис Грінченко
1927
*Дові́рливий, а, е. Доверчивый. З довірливим риком тяглася до нього його біланя… Коцюб.