Словник української мови (1927)/довіряти

by Борис Грінченко

◀ довіряння

Словник української мови Борис Грінченко Д довіряти

довірятися ▶

Київ: Горно, 1927

Довіря́ти, ря́ю, єш, сов. в. дові́рити, рю, риш, гл. 1) Доверять, доверить. К. Псал. 178. І батькові не довіряв. Котл. Ен. 2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він. НВолын. у.