Словник української мови (1927)/довічний

by Борис Грінченко

◀ довірятися

Словник української мови Борис Грінченко Д довічний

довічно ▶

Київ: Горно, 1927

Дові́чний, а, е. Вечный, которому конца не будет. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450. Засни, серце, довічним сном! К. Досв. 50. Довішня отрута. Мет. 89.