Словник української мови (1927)/догад
| ◀ догавкатися | Словник української мови Д догад |
догадати ▶ |
|
До́га́д, ду, м. Догадка. Аби погад, то вийде й догад. Посл. Не в до́га́д. Невдомек. І не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу. К. ЧР. 26. На до́га́д зна́ти. Догадываться. Ще соколонько не долітає, а батенько на догад знає. Мет. 150. На до́га́д каза́ти. Говорить намеками. На до́га́д дава́ти. Намекать. Дає тому на догад. Мнж. 109.