Словник української мови (1927)/догаряти
| ◀ догарюкатися | Словник української мови Д догаряти |
догаяти ▶ |
|
I. Догаря́ти = Догоря́ти.
II. Догаря́ти и догоря́ти, ря́ю, єш, гл. 1) Интересовать, сильно занимать, затрагивать. Дівка засватана, то її не догаряють вечерниці. Звягел. у. Більш нікому не догоря, як тобі, родичеві. Новомирг. 2) Допекать, донимать. Його нічого не догаряє, то що йому. НВолын. у. Жінка йому цупко догаряє за свою худобу. Волын. г.